Пістолет (2022)

Режисер вважає, що цей момент назавжди змінив британське суспільство та культуру. Це момент, коли народилася британська вулична культура. Коли звичайна молодь мала можливість виплеснути свій гнів і висловитися, а всі повинні були дивитися і слухати. Решта або боялися їх, або пішли слідом за Sex Pistols. А в центрі всього цього був чарівний молодий малограмотний клептоман, справжній герой свого часу – Стів Джонс.

У центрі сюжету музичної драми «Пістолет» — реальна історія життя і творчості безнадійно безглуздої музичної групи, яка раптово стала популярною скоріше всупереч, аніж завдяки обставинам, що склалися. На музичній сцені вони утворилися, як прищ на лобі: не вчасно, без причини. Але не було можливості вдавати, що їх не існує. Надто яскраві, опуклі, вони красувалися на тілі британського шоу-бізнесу середини 70-х. Гнилозубий вокаліст, басист, який так погано грав, що іноді на концертах його гітару відключали від апарату, але він не засмучувався, а різав собі руки і груди гострими предметами.

Робітники страйкували, щоб тільки не робити платівки зі своїми піснями, а пакувальники, побачивши обкладинку, де шпилькою був закріплений рот королеви, відмовилися класти платівки в конверти. Вони не протрималися і п'яти років, їхні пісні не ризикували пускати в ефір англійські диск-жокеї, а на концертах постійно відбувалися бійки та самокалічення. Вони не виглядали привабливо, більше зухвало, але мали нахабство назвати себе сексуальними і не сумніватися в цьому. Sex Pistols були такою кометою на небосхилі британського шоу-бізнесу, що навіть ті, хто бачив лише її хвіст, можуть сміливо сказати, що це було те, чого не хотілося б бачити.

The Sex Pistols утворилися на базі лондонського гурту The Strand, створеного в 1972 році трьома підлітками - вокалістом Стівом Джонсом, барабанщиком Полом Куком і гітаристом Воллі Найтінгейл. Пізніше Джонс розповідав, що в той час вони з Куком грали на крадених інструментах, тому що потрібно було багато часу, щоб накопичити на власні. Ранній склад The ​​Strand, також відомий як The Swankers, включав, окрім перелічених, Джима Макіна на органі та басиста Стівена Хейса. Свого яскравого лідера Джона Лайдона знайшли буквально на вулиці. На ньому була порвана футболка з написом «Ненавиджу» з божевільним виглядом і форменний безлад на голові: зелене волосся стирчало колами, а співати хлопець катастрофічно погано вмів. І вони знайшли один одного.