До дива (2012)

«На диво» - новий фільм Терренса Маліка, незабутній день валентинки. Він несе своє призначення - нагадувати про любов, про свободу. Але ця сумна валентинка, яка не говорить про якусь конкретну людину, характер. Гарні краєвиди Парижа, Америки, Нормандії. Здається, природа – це щось вічне і незнищенне. Він створює атмосферу, але не впливає на поведінку героїв. А герої, між тим, майже не спілкуються. Вони ніби бояться за себе, за своє життя. Взагалі життя. Тільки власні думки і самотність. Бути разом для цих людей – це відчувати себе некомфортно, а не комфортно. Тому, хто сидить за екраном, дозволено впізнавати обличчя, запам'ятовувати найдрібніші деталі зовнішності, але при цьому майже не впізнати характер і іншу сторону душі. Історія не нова, трохи нудна, сумна і позбавлена ​​будь-якої ніжності. Проза життя без блиску і прикрас. Але, тим не менш, вона прекрасна. Але чому? Що хоче сказати автор, можна дізнатися, лише подивившись картину від початку до кінця. Кадри змінюються один за одним, калейдоскопи проходять через усе життя окремих героїв. Однак фільм не можна зрозуміти однозначно. Кожна деталь — це не просто пазл, а метафора. І кожен розуміє це так, як підказує серце.