Мальтійський сокіл (1941)

У фільмі «Мальтійський сокіл», знятому за однойменним романом Д. Хеммета, приватний детектив Спейд, допомагаючи дівчині знайти її сестру, навіть не думав, що вплутається в небезпечну гру і буде шукати сокола. статуетка. Геммета вважають «батьком» жорстких детективів. «Пусичек, музичек і няшек» в його творах немає. Усі «мусечки» раптово змінюють вигляд слабкої дами на хитру стерву, а «няшки» — зовсім не лицарі, а безжальні суворі чоловіки. Ось таке творіння вибрав режисер для екранізації, і, треба сказати, герої вийшли вдало. Сем Спейд (до речі, spade означає «лопата») — цинічний, зарозумілий, самовпевнений прагматик. Копи продажні, а боси мафії та їх шістка мимоволі викличуть у вас посмішку.
Можливо, хитра дівчина змогла б обдурити нашого детектива, але Сем обчислює і її. Атмосфера у фільмі теж не підвела – темні справи, плетиво брехні, прикриття таємниць. Здавалося б, сюжет простий: до детектива приходить жінка з проханням знайти її сестру. Але під час розслідування Спейд виявляє, що дама зовсім не ангел, а хижак. Історія розвивається так: як тільки розкривається якась таємниця, відразу ж випливає інша. Через золоту фігурку, в яку вставлено дорогоцінне каміння, загинуло багато людей, а щодо самої фігурки. Втім, ми не будемо розповідати, чим все закінчилося, тому краще дізнайтеся самі.