Темно-синій, майже чорний (2006)

Іспанський фільм «Темно-синій майже чорний» знятий артхаусним режисером Аревало. Дебют трьох артистів (режисера і двох головних героїв) іспанського кінематографа ознаменувався премією Гойя і купою інших нагород. Сюжет, як це зазвичай буває в елітному кіно, написаний чорними, темно-синіми та світло-блакитними мазками. Це передсвітанковий Гойя. Синій присутній усюди, від загального сірувато-блакитного відтінку картини до символізму надії. Чорний — його відображення в реальності. Є місце зраді, хворобі, в'язниці, гомосексуалізму, насильству, бідності та сексу. Як і в звичайному житті. На початку фільму одному з героїв пропонують політати на мітлі. Давай, стрибай, лети... Не можу, не полетить. Антоніо де ла Торре, як старшого на ім'я Антоніо, робить зі своїм обличчям все, що хоче. Великий актор. Кім Гутьєр в ролі молодшого Хорхе не настільки експресивний, але теж непоганий, адже йому дісталася роль хлопця, якому всі довіряють. Ви не помічаєте музики. Можливо, це задум режисера? Періодично виникає думка про чорне сонце в житті героїв. Коли настане межа, за якою життя має повернутися до світанку. Так і буває. Це добре для душі. Дивитися артхаус потрібно вдумливо, уважно, роблячи перерви і повертаючись. Все як в житті.