Епоха невинності (1993)

У Мартіна Скорсезе не може бути поганих фільмів, яку б тему він не розглядав. В «Епосі невинності» з'являється абсолютно несподівана для великого режисера тема вищого суспільства кінця XIX століття, і ми вкотре переконуємося, що Скорсезе не знімає фільмів. Він просто живе в них і захоплює глядача в це надзвичайно цікаве для майстра життя.
Ми ні на мить не сумніваємося, що саме так і сталося: Нью-Йорк без статуї Свободи, диліжансів, натовпу на вулицях, облич, зачісок, одягу. І, перш за все, ми впевнені, що показана нам історія кохання абсолютно правдива, і її творять близькі нам люди, просто ми трошки скучили один за одним.
У будь-яку епоху люди люблять, ненавидять, заздрять, розриваються між почуттями і обов'язком, засуджуються суспільством і йдуть проти всього заради великих почуттів. Майстерність Скорсезе полягає в тому, що неважливо, як люди виглядають на екрані, адже все трапляється з нами та нашими близькими. І, можливо, доля героїв фільму допоможе нам розібратися з проблемами нашого життя. Також дуже гарний фільм, глибокий і ніжний. Особливо гарні красуні: милі, природні, їх зовнішність не спотворена ботоксом. Чи всі вони залишилися в позаминулому столітті?